Артем Лоік - Зіркова країна

Я писав це коли були вуста у молоці,
так ненавидите, що нагадуєте, молодці!
Та не вам відповідаю, ваші викрики до лампи,
а тому, — хто зі мною шлях долає із «талантів»!

Тільки їм, "розкладую" детально, по полицях:
був наш Крим, паляниця ще не стала полуниця,
був і я, молодий, зелений і на все готовий,
і «страна» була, якою тоді правив Янукович!

І цю пісню я читав відверто, як завжди,
але час ішов, я ріс, і сам собі сказав «зажди»,
сам себе перебудовував пірнаючи у працю,
і мені вистачає сили сказати: «я помилявся!»

Не про дев'яте травня, — це день пам'яти понині,
але не свято, де всі нажираються як свині!
У Львові була вчинена навмисно провокація,
а я тоді ходив собі стежками Скоропадського…

Дуже важко змінюватись після тридцяти,
та ніколи не пізно вчитись, любити і рости!
Я писав: «Звездная страна» та йдуть роки…
Зіркова країна вибач за мої лапки!

"Кто тебя выдумал?",  — мої предки невидимі,
загартовані війнами, окупантом зневільнені,
де народ прокидається і німим не прикинувся,
де від гучного снаряда, нарешті і я прокинувся!

Країна де не тліли, а вогнем писали повість
і хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість!
Де погрози спростували, де свобода і протести,
де ми разом повставали, помирали і воскресли!

Ще зі школи, говорили гордо із за парт
"отвечать на русском — круто, українською — зашквар…"
І ми всі себе русифіковували власноручно,
поки кращі твори геніїв випльовув підручник…

Так росла, не розуміючи весела молодь,
що для того, щоб стерти народ — потрібно стерти мову!
І я бігав російськими римами по мінусам,
і шукав хто винен, та догнав тепер, що винен сам!

Пропаганда спалювала сторінки наших поетів,
та я звалюю, — як у Бредбері «по Фаренгейту»!
І продовжую лінію гнути всім на зло вам,
лиш не забудьте пом'янути не злим тихим словом…

Не пізнав мого життя, кажеш я перевзуваюсь,
ні я змінюю взуття, коли із нього виростаю!
А ти ходиш у одному, коменти немов доноси,
чужі зачовгані думки за іншими доносиш!

Я був тим, яким мене зростили дев'яності,
та весь час шукав рідний Сіон, як Нео у Вачовскі!
Так писав «Звездная страна» та йдуть роки:
Зіркова країна вибач за мої лапки!

"Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі,
загартовані війнами, окупантом зневільнені,
де народ прокидається і німим не прикинувся,
де від гучного снаряда, нарешті і я прокинувся!

Країна де не тліли, а вогнем писали повість
і хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість!
Де погрози спростували, де свобода і протести,
де ми разом повставали, помирали і воскресли!